Українські компанії отримали розширені повноваження щодо захисту своїх виробничих потужностей, співробітників та об’єктів критичної інфраструктури від повітряних ударів. 5 листопада Кабінет Міністрів за пропозицією Міністерства оборони затвердив шість нововведень, що регулюють діяльність приватних систем протиповітряної оборони. Тепер бізнес зможе за угодами охороняти інфраструктуру інших підприємств, а передача протиповітряних засобів між дозволеними структурами стала можливою за спільного погодження з командуванням Повітряних Сил. Крім того, були пом’якшені критерії відбору для резидентів Defence City та підприємств стратегічного значення, дозволено використання пілотованої авіації, а також розширено спектр застосування дронів-перехоплювачів. Окрім цього, мінімальний вік учасників протиповітряних підрозділів знизили до 18 років.
Попри нові перспективи, не всі підприємства готові впроваджувати подібні ініціативи: фармацевтичний виробник «Дарниця» вирішив відмовитися від створення власної системи через занадто великі витрати. Інформацію про оновлені правила оприлюднило Міністерство оборони України через свій офіційний Telegram-канал. У відомстві наголосили, що приватна протиповітряна оборона не функціонує як автономне утворення — усі сформовані групи підпорядковуються військовому керівництву й функціонують у складі єдиного повітряного щита Збройних Сил України.
У Міноборони акцентують, що ініціатива вже демонструє практичні результати. Станом на середину жовтня до проєкту долучилося майже сто компаній, чиї підрозділи ліквідували понад шість десятків ворожих цілей у повітрі.
Проте інвестиції у власну протиповітряну оборону виправдані не для кожного бізнесу. Голова ради директорів фармацевтичної компанії «Дарниця» Катерина Загорій раніше зазначала, що організація розглядала варіант запуску власних ППО, але відмовилася від задуму через стрімку еволюцію загроз, яка вимагала б постійного оновлення та докуповування техніки.
Замість придбання дорогих оборонних засобів компанія зосередилася на іншому підході — вдосконаленні моніторингу потенційних небезпек та будівництві захисних укриттів для персоналу. Подібний досвід демонструє, що нові державні ініціативи не зумовлять масового переходу підприємств на власні системи ППО: рішення приймається кожною компанією індивідуально з огляду на наявні ресурси та безпекові ризики.