Український актор Валерій Величко, відомий за фільмом про українських захисників “Кіллхаус”, у проєкті “Станція театральна” поділився історією про своїх родичів у Росії. За його словами, мати та сестра актора були етнічними росіянками, а познайомився він із ними вже у дорослішому віці. Невдовзі після цієї зустрічі, як розповів Величко, його матір убили.
Актор різко висловився про свою рідню та зазначив, що порозумітися зміг лише з рідною сестрою. Він розповів, що має багато родичів у Москві, і з іронією зауважив, що нормальною виявилася тільки сестра, з якою він познайомився, коли йому було 15 років.
Також Величко пригадав зустріч із біологічною матір’ю. За його словами, перед поїздкою він сказав прийомній мамі, що хоче лише побачити жінку, яка його народила, і подивитися на неї здалеку. Актор знав, де вона живе, а згодом познайомився і з її сестрою — своєю тіткою. На той момент йому було 15 чи 14 років, і, як він наголосив, це було усвідомлене рішення без жодних ілюзій. Після зустрічі, за словами Величка, у нього “нічого не йокнуло”.
Окремо він згадав реакцію прийомної матері, яка дуже хвилювалася через цю зустріч. Відомо, що актор виріс у прийомній родині. Після розмови з нею Величко дізнався, наскільки сильно вона переживала, а згодом, як він розповів, біологічну матір убили.
Валерій Величко є актором театру Франка, де працює з 2020 року. Він закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого. Народився актор у Прилуках на Чернігівщині. У кіно знімається з 2013 року, працює в мелодрамах, комедіях і драмах. За знаком зодіаку — Лев.
Крім того, Величко зіграв одну з ролей у військовій стрічці “Кіллхаус” про українських військових режисера Любомира Левицького, що вийшла в прокат навесні цього року. Разом із професійними акторами у фільмі також знялися топові українські військові, зокрема бойовий генерал Андрій Білецький, екс-голова СБУ Василь Малюк та екс-очільник ГУР Кирило Буданов.
Раніше Величко писав в Instagram, що пам’ятає вітер із піском, вибухи, чуйність команди, фінальні кадри під захід сонця, опухлі суглоби від постійних падінь, синці по всьому тілу та збиті шахеди по дорозі додому. Він зазначав, що пережите було вартим усього, і додав, що без вагань повторив би цей досвід, подякувавши “Кіллхаус”, усій команді та особливо Любомиру Левицькому.