Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу офіцера ЗСУ, який вимагав спростування повідомлень сусідки у сільському Viber-чаті. Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду підтримала висновок апеляційної інстанції, що поширена інформація є оціночними судженнями, а не фактичними твердженнями. Постанову ухвалено 1 липня 2026 року.
Матеріали справи містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Конфлікт між сусідами виник через собак. Офіцер просив сусідку вжити заходів щодо нічного гавкоту, після чого між ними стався конфлікт. Згодом сусідка в Viber-групі «Марʼянівка», де було 143 учасники, опублікувала серію дописів про їхні стосунки.
Позивач, який є діючим офіцером ЗСУ та бере участь у бойових діях, у березні 2025 року подав позов про захист честі, гідності та ділової репутації. Він просив спростувати ці відомості, а також стягнути 200 000 гривень моральної шкоди.
Макарівський районний суд Київської області у вересні 2025 року частково задовольнив позов. Суд зобовʼязав сусідку спростувати лише три твердження. Водночас у відшкодуванні моральної шкоди суд першої інстанції відмовив, зазначивши, що відповідачка є волонтером, яка доглядає евакуйованих тварин.
У лютому 2026 року Київський апеляційний суд повністю скасував це рішення та відмовив офіцеру в усіх вимогах. Апеляційний суд визнав усі дописи оціночними судженнями. Також суд зазначив, що в текстах не було вказано імені позивача, а версія про те, що мешканці розуміли, про кого саме йдеться, є лише припущенням.
Верховний Суд погодився з цим висновком. Колегія встановила, що апеляційний суд правильно врахував увесь контекст, зокрема наявність сусідського конфлікту, певну емоційність сусідки через ситуацію з евакуйованими собаками, а також те, що про постріл 15 лютого 2025 року повідомляли обидві сторони. Суд підкреслив, що поширена інформація дає можливість мешканцям самостійно її проаналізувати й сприйняти відповідно до власних переконань.
Оскільки порушення прав позивача суд не встановив, у відшкодуванні моральної шкоди також було відмовлено. Судові витрати, повʼязані з поданням касаційної скарги, покладено на позивача.
Ключовий правовий висновок у цій справі полягає в тому, що для задоволення позову про захист честі необхідна сукупність умов: поширення інформації, яка стосується конкретної особи, є недостовірною та порушує її особисті немайнові права. Якщо хоча б одну з цих умов не доведено, позов не підлягає задоволенню. Суди мають оцінювати весь контекст висловлювання, а не окремі «вирвані» фрагменти.
Окремо Верховний Суд нагадав про межі касаційного перегляду. Встановлення обставин справи та оцінка доказів є виключною прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Касаційний суд є «судом права», а незгода сторони з оцінкою доказів не є підставою для перегляду.
Відповідно до практики Верховного Суду, яку висвітлює судова практика Касаційного цивільного суду, сама по собі незгода з рішенням та оцінкою доказів не є підставою для касаційного розгляду. Верховний Суд неодноразово наголошував, що для відкриття касаційного провадження потрібні виняткові правові підстави, зокрема відступлення від попередніх висновків суду або нерівноважне застосування норм права. Такий підхід дозволяє Верховному Суду зосереджуватися на принципових справах.
Нові правила захисту особистих прав у цифровому середовищі, зокрема репутації та приватності, обговорюються в контексті реформи Цивільного кодексу України. Адвокати звертають увагу, що масштабність реформи означає неминучі виклики в перехідний період і потребу в нових тлумаченнях від Верховного Суду. Справа офіцера ЗСУ наочно демонструє, наскільки тонкою є межа між оціночним судженням і наклепом у сучасному онлайн-спілкуванні.
