Звягельський міськрайонний суд Житомирської області ухвалив вирок військовослужбовцю, який біля територіального центру комплектування вдарив поліцейського, намагаючись, за матеріалами справи, “захистити” свого сина, якого туди доставили. Попри бойові нагороди та поранення, чоловікові призначили три роки позбавлення волі, однак звільнили від відбування покарання з випробуванням на один рік.
Кримінальне провадження розглядали за ч. 2 ст. 345 КК України — умисне заподіяння працівнику правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв’язку з виконанням службових обов’язків. Як повідомляє Судово-юридична газета, інспектори патрульної поліції Звягельського районного відділу перебували біля ТЦК під час забезпечення мобілізаційних заходів, коли на місце прибув обвинувачений.
Причиною стало затримання його сина, який перебував у розшуку за порушення правил військового обліку. Коли чоловік побачив, як сина витягли з автомобіля, він накинувся на поліцейського: спершу схопив його за формений одяг, далі вдарив головою в обличчя, а потім ще раз кулаком. Потерпілий дістав перелом кісток носа зі зміщенням, синець із переходом у навколоочні ділянки, крайовий скол зуба та інші травми. Через отримані ушкодження поліцейському провели операцію, після чого він упродовж місяця перебував на лікуванні і в цей період не отримував заробітної плати.
У суді обвинувачений пояснив, що в той момент ним керував сильний гнів, який “затьмарив думки”. Провину він визнав повністю та підтвердив усі обставини, викладені в обвинувальному акті. До ухвалення вироку чоловік переказав потерпілому 15 тисяч гривень поштовим переказом як часткове відшкодування моральної шкоди, хоча той ці кошти не отримав. У цивільному позові обвинувачений визнав суму у 30 тисяч гривень.
Потерпілий поліцейський зазначив, що після інциденту в соціальних мережах з’явилися публікації негативного характеру особисто про нього. Саме цим він обґрунтував заявлений розмір моральної шкоди.
Прокурор просив призначити п’ять років позбавлення волі з випробувальним строком три роки, однак суд визнав такий строк надмірним. До пом’якшувальних обставин віднесли щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне часткове відшкодування шкоди.
Суд також узяв до уваги особу обвинуваченого: він раніше не судимий, не перебуває на обліку у психіатра чи нарколога, має бойові поранення та позитивну характеристику з місця служби. Згідно з нею, чоловік неодноразово здійснював бойові виходи, рятував поранених побратимів і був нагороджений медаллю “Залізний хрест” та іншими відзнаками командування.
У справі № 285/6411/25 суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства. Вирок передбачає три роки позбавлення волі з іспитовим строком один рік та обов’язками, передбаченими ст. 76 КК України. Потерпілий, до слова, не наполягав на суворому покаранні. Суд окремо наголосив, що покарання має виправний і превентивний характер, а надмірний примус суперечить принципу справедливості.
Окремо суд послався на практику Європейського суду з прав людини, зокрема на рішення у справі “Девеер проти Бельгії” від 27 лютого 1980 року. Суд перевірив, що згода обвинуваченого на спрощений порядок розгляду була добровільною, а не зумовленою бажанням уникнути публічності чи отримати м’якше покарання.
