11 липня міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш прибув до Олики на Волині, де взяв участь у траурних заходах до дня пам’яті жертв Волинської трагедії. Його виступ відбувся на тлі кризи в польсько-українських відносинах, спричиненої присвоєнням підрозділу ССО назви “імені Героїв УПА”. У промові він запропонував символічну “11-ту заповідь”: не прославляти тих, хто завдає болю твоїм друзям. Цей меседж міністр передусім адресував українській стороні, водночас наголосивши, що Польща хоче будувати спільне майбутнє, попри тягар минулого. Промова пролунала в день, який у польській історіографії вважають кульмінацією трагедії 1943 року.
Про поїздку та виступ на урочистостях Косіняк-Камиш повідомив у соціальних мережах, а його слова цитує видання Громадське. Як зазначив міністр, він приїхав “як представник польської держави, як представник польського уряду”, щоб помолитися і засвідчити, що Польща не забуде своїх загиблих земляків. Також він подякував представникам української влади та обох церков, присутнім на заході, і підкреслив важливість розуміння з боку Києва.
Свою символічну “одинадцяту заповідь”, за його словами, слід було б повторювати щороку 11 липня. Вона стала прямою відповіддю на рішення президента України Володимира Зеленського надати підрозділу Сил спеціальних операцій почесне найменування “імені Героїв УПА”. Це рішення ухвалили задля “відновлення історичних традицій національного війська”, однак у Польщі воно викликало гостру реакцію. Експрезидент Польщі і лауреат Нобелівської премії миру Лех Валенса зняв значок з українським прапором і заявив, що Зеленський “відзначив бандитів УПА”. Президент Польщі Кароль Навроцький позбавив Зеленського ордена Білого Орла — найвищої польської нагороди.
У відповідь українські посадовці масово почали відмовлятися від польських відзнак. Серед них — міністр закордонних справ Андрій Сибіга, голова Офісу президента Кирило Буданов, а також колишні президенти Леонід Кучма, Віктор Ющенко і Петро Порошенко, які повернули польські нагороди. Зеленський надіслав свій орден Навроцькому поштою і висловив сподівання, що “майбутнє підтвердить шану до українців”. МЗС України зі свого боку заявило, що для українських військових боротьба УПА є символом протистояння “імперській політиці москви” і не спрямована проти поляків.
Попри обмін дипломатичними ударами, Косіняк-Камиш неодноразово застерігав, що загострення між союзниками працює в інтересах спільного ворога — Росії. Його візит на Волинь у день пам’яті жертв трагедії став символічним сигналом: Польща налаштована на діалог, але чекає від Києва розуміння болю, який ця пам’ять несе для поляків.
На тлі дипломатичної напруги тривають і спільні пошукові роботи у місцях, пов’язаних із трагедією. Під час другого етапу пошуків у Пужниках на Тернопільщині масового поховання польських жертв не виявили: україно-польська команда заклала близько 50 розвідкових траншей, але результату це не дало. Водночас дослідники не відкидають продовження робіт, адже існує кілька версій щодо можливого місця захоронення, а дозвіл на пошуки видано на рік.
Окремо Росія намагається використати напруження між двома країнами у своїх інтересах. ФСБ розгорнула дезінформаційну кампанію довкола Волинської трагедії: напередодні 11 липня в медіапросторі поширилися нібито “розсекречені документи” про масові вбивства поляків, які польські та українські дослідники вже назвали фальсифікацією. Центр протидії дезінформації при РНБО України повідомив, що інформаційну операцію проти союзницьких відносин Києва і Варшави особисто координує директор ФСБ Олександр Бортніков.
