Ніколас Крістакіс, американський соціолог, лікар і професор Єльського університету, відвідав Київську школу економіки восени. Він прибув на запрошення ректора, щоб підтримати українських колег і поділитися своїми знаннями. Подорож з Варшави зайняла 12 годин, а навчальний процес проходив навіть у бомбосховищах. Професор поділився своїми враженнями після повернення до США. За його словами, в’їзд до країни, що переживає війну, справляє глибоке враження: укріплення вздовж доріг, зруйновані будівлі та нові могили. Один з найемоційніших моментів стався, коли його водій зупинив автомобіль і став на коліна під час проїзду військового катафалка, вшановуючи загиблого військового. Цю ситуацію Крістакіс описав у колонці для The Washington Post. У Києві науковець відчув атмосферу, яку порівняв із класичним фільмом: у готелі перебували військові, чиновники, а музика лунала попри війну. Особливо його вразила саксофоністка, яка виступала одна, оскільки більшість чоловіків зараз на фронті. “Коли моя супроводжувачка з KSE Аліна Шмалюк провела мене до університету, пролунала повітряна тривога. Вона сказала: ‘Це лише Шахед, їх чути здалеку, як старі російські мотоцикли. А ось ракети — це справжня небезпека, бо їх взагалі не чути’,” – зазначив Ніколас Крістакіс (переклад Тимофія Милованова). Навчальний процес у KSE тривав навіть під час повітряних тривог. Під час однієї з лекцій студентів організовано перевели до укриття, де понад сотня людей продовжила заняття під землею. Саме там професор побачив живе втілення своїх досліджень про довіру і співпрацю в суспільстві. Окремо Крістакіс згадав студентку Дар’ю Лопатіну, яка загинула на фронті у 19 років. “На екранах у коридорах я постійно бачив одне фото — студентки Дар’ї Лопатіної, 19 років. Вона загинула на фронті, куди пішла доброволицею. Її смерть сильно вразила студентів, і деякі почали серйозно думати про те, щоб перервати навчання і піти на фронт,” – зазначив науковець. Після повернення до США професор продовжує дистанційну співпрацю з українськими колегами. Разом вони досліджують, як штучний інтелект може допомогти зміцнити соціальну згуртованість і протидіяти російській пропаганді. Важливо зазначити, що аналогія, яку вжив Крістакіс, є досить пронизливою й алегоричною. Фільм “Касабланка” 1942 року з Гамфрі Богартом та Інгрід Бергман є романтичною драмою, що зосереджується на внутрішньому конфлікті людини, яка повинна обрати між любов’ю та гідністю. Головний герой обирає між коханою жінкою й необхідністю допомогти їй та її чоловікові, лідеру руху Опору, втекти з Касабланки для продовження боротьби з нацистами.
Враження американського професора від Києва під час війни
