Українські безпілотники змусили жителів Москви переживати те, що українці відчувають роками, — нічні атаки та пошук укриття. Перекидання систем ППО до столиці свідчить, що Кремль уже не вважає столицю РФ недосяжним тилом. Навесні та влітку 2026 року серія масованих ударів зруйнувала уявлення про недоторканність Москви.
Про те, як війна дісталася російської столиці, пише Financial Times. Однією з цілей став найбільший нафтопереробний завод Москви в районі Капотня, розташований лише за 15 кілометрів від Кремля. Після удару там спалахнула масштабна пожежа, а густий дим було видно з різних частин міста.
Під час атак мешканці Москви ховалися у підземних паркінгах, коридорах і ванних кімнатах. Водночас офіційні попередження часто з’являлися вже після вибухів або були недоступні через перебої в Telegram. Влада пояснювала відсутність сирен тим, що дрони летять надто низько, а масова евакуація, за її версією, могла б призвести до більшої кількості жертв, ніж самі удари.
“Ми чуємо, як наближається дрон, біжимо в коридор – а через годину в Telegram мера з’являється попередження”, – написала Ольга, мешканка Хімок, передмістя Москви в коментарі під дописами губернатора Московської області.
Аналітики зазначають, що удари по Москві стали значно частішими й результативнішими. Для багатьох росіян це стало першим реальним досвідом війни, яку Кремль роками намагався тримати подалі від столиці.
Жінка з Бєлгородської області Росії сказала: “Я не пишаюся тим, що кажу це, але я певною мірою рада, що люди в Москві нарешті відчують життя, яким регіони, подібні до нашого, живуть роками”. Водночас аналітики не бачать ознак того, що невдоволення москвичів може суттєво похитнути позиції Путіна.
Російська влада, навпаки, подає ці атаки як спробу “дестабілізувати суспільство” і використовує їх для мобілізації прихильників жорсткого курсу. Удари по столиці перетворюються для неї не на джерело внутрішнього тиску, а на інструмент пропаганди.
За даними московської мерії, лише за один день російська ППО збила близько 180 безпілотників, а за два дні березневої атаки — понад 250.
Пожежа на НПЗ перекинулася на великий оптовий ринок “Садовод”, де згоріли магазини та товар на мільйони рублів. У соцмережах місцеві жителі публікували фото автомобілів, вкритих чорними краплями “нафтового дощу”. Екологи вважають, що йдеться про продукти горіння палива та нафтової пари.
Після низки таких атак Москва опинилася в незвичній для себе ролі — не захищеного тилового анклаву, а постійної мішені.
Щоб убезпечити столицю, Кремль іде на відчайдушний крок: стягує системи ППО з інших регіонів, фактично залишаючи їх без належного захисту. Така логіка є простою й показовою — зберегти “свій” імперський центр будь-якою ціною, навіть якщо за це розплачуються провінції.
Удари по московській агломерації стали ритмічною практикою, і кожна нова хвиля атак знову оголює ті самі проблеми. Перебої зі зв’язком, запізнілі сигнали тривоги та відсутність налагодженої системи укриттів свідчать, що столиця виявилася неготовою до реальності війни, яку сама ж розв’язала.
