Час і місце відкриття спадщини, а також строки подання заяви про її прийняття є важливими знаннями для спадкоємців, оскільки це впливає на можливість реалізації їхніх прав на спадкове майно. Якщо спадкоємець не подасть заяву про прийняття спадщини вчасно без поважних причин, він ризикує втратити це право. У такому випадку йому доведеться вирішувати питання зі спадкоємцями, які належним чином прийняли спадщину, або звертатися до суду. Про це повідомляє Міністерство юстиції. Згідно зі статтею 1220 Цивільного кодексу України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Час відкриття спадщини визначається як день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини буде місцезнаходження нерухомого майна або його основної частини. Якщо є кілька об’єктів нерухомого майна, місцем відкриття спадщини стає місцезнаходження одного з об’єктів на вибір спадкоємців. У разі відсутності нерухомого майна місцем відкриття спадщини буде місцезнаходження основної частини рухомого майна, що може бути підтверджене свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, випискою з реєстру власників іменних цінних паперів, ощадною книжкою або договором банківського рахунку. Після смерті військовослужбовців строкової служби та осіб, які навчалися в навчальних закладах, що розташовані поза місцем їх проживання, місцем відкриття спадщини визнається те місце, де вони проживали до призову на строкову військову службу або до вступу до навчального закладу. Якщо особа проживала в будинку-інтернаті для громадян похилого віку або осіб з інвалідністю, місцем відкриття спадщини буде місцезнаходження цього закладу. У разі, якщо особа утримувалася в установі виконання покарань, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце проживання до застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відбування покарання. Якщо фізична особа проживала на території монастиря, храму або іншої культової будівлі, місцем відкриття спадщини буде місцезнаходження цієї будівлі. Якщо спадкодавець мав останнє місце проживання в іноземній державі, місце відкриття спадщини визначається відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право». Спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини або будь-яким нотаріусом, якщо місцем відкриття спадщини є населений пункт, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, або на території, де ведуться активні бойові дії, або на тимчасово окупованій території. Щоб дізнатися, чи заведена спадкова справа та в якого нотаріуса, можна звернутися до будь-якого нотаріуса зі свідоцтвом про смерть або іншим документом, що підтверджує факт смерті спадкодавця. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, його визнання недійсним або неприйняття спадщини, право на спадкування за законом отримують особи, визначені у статтях 1261-1265 Кодексу. Спадкоємець має право прийняти спадщину або відмовитися від неї. Прийняття і відмова можуть стосуватися всього спадкового майна. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину. Спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців не заявив про відмову. Факт постійного проживання підтверджується відповідними документами. Малолітня, неповнолітня або недієздатна особа вважається такою, що прийняла спадщину, якщо не було подано заяву про відмову. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заяви подаються особисто у письмовій формі. Особи, які досягли чотирнадцяти років, можуть подати заяву без згоди батьків. Заяву від імені малолітньої або недієздатної особи подають її батьки або опікун. Нотаріус приймає заяву, заводить спадкову справу та повідомляє спадкоємця про подальші дії. Особа, яка подала заяву, може відкликати її протягом шести місяців. Для спадкоємця, який проживав зі спадкодавцем, первинним документом буде заява про видачу свідоцтва про право на спадщину. Строк для прийняття спадщини становить шість місяців з моменту відкриття спадщини. Якщо право на спадкування залежить від неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, строк для прийняття становить три місяці з моменту неприйняття. Якщо залишок менший за три місяці, він продовжується до трьох місяців. У період дії воєнного стану строки обчислюються з дня державної реєстрації смерті особи. Якщо спадкоємець не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини. Суд може визначити додатковий строк для подання заяви за поважної причини. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може отримати свідоцтво про право на спадщину, яке видається з визначенням часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Спадкоємець, у складі спадщини якого є обтяжене майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва. Якщо заповіт складено на користь зачатої, але ще не народженої дитини, видача свідоцтва відбудеться лише після народження дитини. До закінчення строку на прийняття спадщини нотаріус може видати дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банку за істотних обставин. Свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців після завершення шести місяців з часу відкриття спадщини. Видача свідоцтва не обмежена строком.
Як не втратити спадщину: поради від Міністерства юстиції
