Ремонт у квартирі часто здається простою справою: достатньо купити фарбу, пройтися валиком — і все готово. Однак є важливий нюанс, який багато хто ігнорує, а потім шкодує. Саме тип фарби на стінах визначає, чи ляже новий шар рівно, чи почне облазити вже за кілька тижнів.
Перед перефарбовуванням потрібно з’ясувати, яка фарба була нанесена раніше — олійна чи латексна. На цьому наголошують і фахівці видання Southern Living, адже це не дрібниця, а практична необхідність. Неправильне поєднання типів фарби призводить до розтріскування, відшарування та повного провалу ремонту.
Якщо наносити новий шар поверх старого, слід враховувати основу покриття. Олійна та латексна фарба висихають з різною швидкістю. Коли на олійне покриття наносять латексну фарбу, стара основа зволожується, але висихає повільніше. Через це новий шар може не прилипнути, потекти, а згодом потріскатися й відшаруватися раніше часу.
Олійна фарба має кілька переваг над латексною, або водоемульсійною. Вона міцніша, краще витримує знос і може роками переносити інтенсивне використання без відколювання та тріщин. Також вона добре тримається на поверхні, тому її часто використовують для дерев’яних елементів, підвіконь і плінтусів. Ще одна особливість — вищий рівень блиску, завдяки якому поверхня виглядає більш відполірованою.
Водночас олійна фарба сохне значно довше, її складніше прибирати при розливі, а також вона шкідливіша для здоров’я. Сучасна латексна фарба позбавлена цих недоліків: вона висихає швидше, дає менше випарів і не несе такого ризику для здоров’я.
Латексну фарбу здебільшого використовують у приміщеннях, а в деяких регіонах олійну навіть забороняють для внутрішніх робіт. Олійну фарбу частіше застосовують для зовнішніх поверхонь будівель через її довговічність. Крім того, її традиційно вважають кращою для елементів із високим ступенем блиску — шаф, дверей і плінтусів.
Перевірити тип покриття вдома нескладно: для цього потрібні лише ватний диск і спирт. Такий тест займає кілька хвилин і не залишає помітних слідів на стіні.
Спочатку слід вимити невелику ділянку стіни теплою водою з милом за допомогою губки або м’якої тканини. Потім її потрібно витерти й дати висохнути. Після цього треба намочити ватний диск у спирті та потерти ним очищене місце.
Якщо фарба залишається на ватному диску, це латексна фарба. Якщо диск залишився чистим і нічого не відійшло, перед вами олійне покриття.
Замість аптечного спирту можна використати й рідину для зняття лаку з нігтів, оскільки вона також містить ацетон. Але перед застосуванням потрібно перевірити упаковку: якщо на ній зазначено «без ацетону», такий засіб для тесту не підійде.
Щоб отримати точніший результат, краще перевірити кілька різних ділянок стіни. Це особливо важливо, якщо є підозра, що фарбу наносили в кілька шарів різного типу. Блискучі покриття складніше діагностувати, тому в такому разі варто запастися терпінням.
Наносити латексну фарбу поверх олійної можна, але лише за умови правильної підготовки. Спочатку поверхню потрібно очистити від бруду та жиру. Потім її слід легко зашліфувати дрібнозернистим наждачним папером, щоб створити шорстку фактуру для кращого зчеплення. Після шліфування необхідно стерти пил. Далі потрібно нанести якісну ґрунтовку для роботи з олійними покриттями. І лише після повного висихання ґрунтовки можна фарбувати латексом.
Варто також знати, що в більшості будинків, зведених до 1970-х років, усі поверхні фарбували олійною фарбою. Олійні фарби активно використовували аж до початку 2000-х, тому в старому житлі висока ймовірність натрапити саме на них. Це означає, що тест варто проводити в будь-якому приміщенні з невідомою історією ремонтів.
Простий тест зі спиртом і ватним диском забере лише кілька хвилин, але може заощадити дні роботи та гроші на повторний ремонт. Фахівці наголошують: визначення типу покриття на стіні — це перший крок будь-якого фарбування, і пропускати його не варто.