Володимир Путін прагнув знищити українську армію, але натомість власноруч сформував на кордоні з Росією наймілітаризованішу державу континенту. Далекобійна зброя та зенітні ракети — країни G7 разом із Трампом анонсували нові ліцензії для Києва. Це свідчить про те, що Захід дедалі більше сприймає Україну як самостійну військову силу. Такий підсумок є повною протилежністю цілям Кремля, заявленим на початку вторгнення.
Про стратегічний провал Москви пише The Atlantic Council. Ще у лютому 2022 року Путін назвав «демілітаризацію» України одним із двох головних завдань вторгнення. Тепер очевидно, що це завдання він провалив із гучним тріском. Замість роззброєння України агресивна кампанія Путіна мимоволі призвела до створення саме тієї мілітаризованої країни, яка, ймовірно, була його найгіршим кошмаром.
Розпочавши повномасштабне вторгнення у лютому 2022 року з обіцянкою «демілітаризувати» Україну, Путін отримав протилежний результат. Нині Україна має найбільшу армію в Європі та стала світовим лідером у сфері дронової зброї. Докорінно оновлені ЗСУ вже перемогли в кількох великих битвах, тоді як армія Путіна лише у 2025 році втратила сотні тисяч людей. За цей самий час російські війська захопили менш ніж один відсоток території України.
Якщо Путін погодиться на компромісний мир за нинішніх умов, йому доведеться прийняти реальність постійно ворожої та військово потужної України на порозі Росії. Якщо ж він вирішить продовжувати війну, прискорений розвиток українського ВПК триватиме й надалі, посилюючи загрози для режиму.
Україна має найвизначнішу бойову силу Європи й потужну оборонну промисловість. Українські військові спеціалісти вже охороняють регіон Перської затоки та тренують армії НАТО. Українські дрони контролюють поле бою і завдають більшості втрат противнику. В акваторії Чорного моря морські безпілотники прорвали блокаду портів, потопивши або пошкодивши десятки російських бойових кораблів.
Ще навесні 2014 року Крим дістався Росії майже без спротиву, що й створило у Путіна враження повної беззахисності України. Коли кремлівські сили починали захоплювати міста на сході, українська армія мала у своєму розпорядженні лише кілька тисяч бойових солдатів. Відтоді ЗСУ пройшли шлях від аутсайдера до регіональної потуги за небачено короткий час.
Саме тому європейські лідери навряд чи відмовляться від підтримки Києва. Навпаки, вони більш ніж будь-коли зацікавлені у продовженні військової допомоги. Україна прагне закріпити свій статус ключового гравця безпекової архітектури континенту. Перспективи включення Києва до загальноєвропейської системи безпеки виглядають реальнішими, ніж будь-коли раніше.
Розвиток українського ВПК не обмежується лише бойовим досвідом ЗСУ — він підкріплений розгортанням серійного виробництва власної зброї. Виробництво ракети «Фламінго» розпочалося в середині 2025 року, а сили оборони вже завдали нею ударів по заводу у Чебоксарах і нафтопереробному підприємству в Самарі. Це підживлює дискусію про реальні масштаби виробництва далекобійних боєприпасів від FirePoint.
Паралельно із серійними розробками Україна просуває і принципово нові концепції застосування зброї. На випробуваннях перебуває ракета DART, яку планують запускати зі стратосферних аеростатів. Це дає змогу уникати перехоплення стандартними засобами ППО. Новий вектор розвитку ракетного озброєння свідчить про те, що Україна системно нарощує асиметричні можливості, здатні змінити баланс сил без кількісного паритету зі збройними силами Росії.
