Українське законодавство передбачає три законні способи змінити або припинити зобов’язання за договором: за взаємною згодою сторін, через суд або у разі істотної зміни обставин. Ці механізми особливо важливі під час воєнного стану, коли фінансові та господарські умови можуть змінюватися непередбачувано. Кожен із них має чіткі умови застосування та правові наслідки.
Детальну правову інструкцію опубліковано у каналі Міністерства юстиції України в Telegram. У відомстві нагадали, що договір може бути змінений або розірваний за взаємною згодою сторін, якщо інше не передбачено договором або законом. При цьому зміна або розірвання мають оформлюватися в тій самій формі, що й сам договір. Якщо договір був нотаріальним, угода про його розірвання також потребує нотаріального посвідчення.
Якщо сторони не дійшли згоди, одна з них має право звернутися до суду. Підставою для цього є істотне порушення договору, тобто таке порушення, за якого сторона значною мірою втрачає те, на що розраховувала під час укладення угоди. У такому випадку потерпіла сторона може вимагати не лише розірвання договору, а й відшкодування збитків.
Ще один механізм — істотна зміна обставин. Якщо умови змінилися настільки, що сторони або взагалі не уклали б договір, або уклали б його на інших умовах, договір може бути змінений або розірваний. У визначених законом випадках це також може відбуватися через суд. Особливого значення це положення набуває для довгострокових угод в умовах воєнного часу.
Судове розірвання договору потребує належної доказової бази. Сторона, яка ініціює припинення угоди, повинна довести, що порушення справді є істотним або що обставини змінилися кардинально. Без належних доказів суд може відмовити у задоволенні позову навіть за наявності формальних підстав.
Окрему увагу слід приділити строкам. З 4 вересня 2025 року перебіг позовної давності для зобов’язальних відносин знову почав відраховуватися, оскільки паузу, що діяла під час пандемії та повномасштабного вторгнення, скасовано. Загальний строк позовної давності за Цивільним кодексом становить три роки. Його пропуск фактично означає втрату права на судовий захист.
Договірне право нині зазнає суттєвих змін. Книга п’ята нового Цивільного кодексу — «Право зобов’язань» — охоплює зобов’язання, способи їх забезпечення, усі види договорів, розрахунки та відповідальність за шкоду. Адвокати звертають увагу на ризики правової невизначеності для бізнесу в корпоративних і договірних відносинах. Окремі «новели» можуть сприяти судовій уніфікації, але водночас створюють перехідний період невизначеності. Саме тому базові механізми зміни та припинення угод варто знати вже тепер.
Судова практика свідчить, що підстави для розірвання договору перевіряються ретельно. Прокурори в суді довели, що невиконання істотних умов договору є підставою для його розірвання відповідно до вимог законодавства, і господарський суд погодився з цими аргументами. Водночас у справах, де не встановлено і не доведено наявності істотних недоліків або порушень, суд доходить висновку про відсутність підстав для розірвання договору купівлі-продажу.
Оновлення правового регулювання відбуваються паралельно з реформою цивільного законодавства. Адвокати пояснили, що новий Цивільний кодекс запроваджує низку оновлень для учасників чинних правовідносин у сфері зобов’язань. Реєстрація нової редакції Цивільного кодексу є значною подією у правовому полі України, яка здатна наблизити вітчизняне право до європейських стандартів. Водночас перехідний період вимагає від сторін угод підвищеної уваги до їх оформлення.
Також варто враховувати строки для судового захисту договірних прав. Якщо хтось не виконав зобов’язання за угодою, а постраждала сторона мала певний час для подання позову, цей строк знову почав відраховуватися. Закон зобов’язує громадян уважніше ставитися до своїх прав і строків їх захисту в суді, адже тепер діють чіткі часові обмеження, встановлені Цивільним кодексом. Матеріал про відновлення позовної давності та наслідки для судових спорів вийшов у вересні 2025 року.
