Київська міська прокуратура звернулася до суду з позовом, щоб змусити балансоутримувача Голосіївської водонапірної башти укласти охоронний договір на цей об’єкт культурної спадщини. Провадження у справі вже відкрито. У прокуратурі наголошують, що без такого договору споруда юридично залишається беззахисною перед можливим знесенням або перебудовою.
Позов подано з вимогою зобов’язати уповноважену власником особу підписати охоронний договір щодо Водонапірної башти в Голосіївському районі столиці. За даними Київської міської прокуратури, балансоутримувач тривалий час уникає виконання цього законодавчого обов’язку, через що належне збереження об’єкта стає неможливим.
Попри офіційний статус пам’ятки, необхідних юридичних кроків для її захисту досі не вжито. Прокурори підкреслюють, що відмова від підписання документів створює ризики руйнування споруди або її незаконної перебудови.
Голосіївська водонапірна башта має висоту 30 метрів. На початку 2023 року її офіційно включили до Переліку щойно виявлених об’єктів культурної спадщини міста Києва. Фахівці вважають будівлю зразком промислової архітектури XX століття та важливим елементом Садиби Української сільськогосподарської академії. Також її називають найвищою точкою Голосіївського району і візитівкою цієї місцевості.
Наприкінці 2022 року активісти повідомляли, що забудовник ЖК “Голосіївські вежі” обгородив парканом ділянку між будинками 9 та 11 на вулиці Генерала Родимцева, і сама башта опинилася за цим парканом. Тоді представник забудовника заявляв, що споруду мають намір демонтувати через аварійний стан. Водночас “Мапа Реновації” виступала за збереження башти та пропонувала переосмислити її як громадський простір, зокрема як оглядовий майданчик або місце для виставок та інсталяцій.
Одна із судових справ стосувалася скасування додаткової угоди, яка надавала забудовнику ТОВ “МЖК “Оболонь” право зводити об’єкти на території пам’ятки. У 2023 році Північний апеляційний господарський суд не задовольнив апеляцію прокуратури, чим відкрив шлях до потенційної забудови. Згодом Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду задовольнив касаційні скарги прокуратури та Київської міської ради і скасував рішення апеляційного суду.
У листопаді 2025 року Господарський суд Києва відхилив позов прокуратури щодо повернення землі під баштою у власність держави. Тоді ГО “Спадщина Київ” повідомляла, що після цього споруда й надалі залишалася за будівельним парканом. Тепер прокуратура розпочала новий етап протистояння, подавши судовий позов про охоронний договір, який юридично зобов’яже власника утримувати об’єкт відповідно до вимог закону.
У Києві є ще одна така башта — її сестра-близнючка розташована на території ВДНГ і має статус пам’ятки архітектури та містобудування місцевого значення. Натомість Голосіївська башта поки що формально залишається лише у переліку щойно виявлених об’єктів, і саме ця юридична “недооформленість” залишає забудовнику простір для маневру.
Раніше представник забудовника з боку суборендаря “Голосіївські вежі” Максим Гринь публічно стверджував, що башта є “типовою, не унікальною” спорудою та є “аварійною”. Однак під час засідання у Верховному Суді представник МЖК “Оболонь” Бєлкін змінив тональність і сказав, що вони мають бачення, як башту “інтегрувати в забудову”. “Я хочу щоб вона зберіглася”, — зазначив Бєлкін. Прокуратура вважає такі заяви недостатніми гарантіями і наполягає на договорі, що матиме юридично зобов’язальний характер.
Ситуація, коли Голосіївська башта фактично залишається без охоронного договору, не є винятковою, а відображає типову вразливість київських пам’яток. Навесні 2025 року суд поновив оренду землі під баштою забудовнику МЖК “Оболонь”, попри те, що споруда має статус об’єкта культурної спадщини. Тоді суддя Олена Яценко відмовила у задоволенні апеляційної скарги прокуратури, і башта знову опинилася під загрозою. Ця справа показала, що навіть офіційний статус пам’ятки сам по собі не забезпечує захисту без належних договорів і судового контролю.
Проблема агресивної забудови, яка ігнорує охоронний статус будівель, не обмежується Голосієвом. Два сусідніх будинки на Хрещатику зазнали шкоди через те, що будівництво торгового центру на Хрещатику спричинило реальні пошкодження цим сталінкам — пам’яткам архітектури. У квартирах з’явилися тріщини на стелях і зовнішніх колонах, хоча роботи тривали всупереч судовим заборонам. Обидві історії свідчать про системну кризу захисту архітектурної спадщини в Києві.
