Українські жінки втрачають у доходах ще до першого контакту з роботодавцем. За даними Держстату, у першому кварталі 2026 року середня зарплата чоловіків становила 33 798 грн, тоді як жінок — 24 791 грн. Різниця досягла 9 007 грн, або майже 27%.
Часто цей розрив формується ще на етапі пошуку роботи. Аналітики robota.ua дослідили понад 1,15 млн зарплатних значень із вакансій, резюме та анкет користувачів сервісу “Прозора робота” за перше півріччя 2026 року. Вибірка охопила 864 позиції та понад 3 700 міст і населених пунктів. Результат виявився чітким: чоловіки в середньому зазначають у резюме бажану зарплату 30 000 грн, а жінки — 20 000 грн. Тобто різниця становить 10 000 грн ще до будь-яких переговорів.
Поле “бажана зарплата” у резюме нерідко визначає стартову позицію в розмові з роботодавцем. Якщо кандидатка одразу називає нижчу суму, це може позначитися не тільки на першому офері, а й на подальшому зростанні доходу. Тож заниження власної вартості в резюме — це не лише психологічний чинник, а й фінансовий ризик на роки вперед.
Дослідження також показало, що розрив відрізняється залежно від галузі. Гендерна нерівність в оплаті праці присутня майже в усіх секторах економіки. Близько 24% цього розриву пов’язано з тим, що жінки надмірно представлені у відносно низькооплачуваних сферах — освіті, охороні здоров’я та догляді. Водночас дані robota.ua свідчать, що навіть у традиційно “жіночих” галузях, де позиції можна порівнювати, різниця в очікуваннях не зникає.
У першому кварталі 2026 року середня зарплата жінок становила 24 731 грн проти 33 798 грн у чоловіків. Хоча доходи жінок зростали швидше — +11,3% проти +10,5%, — у гривневому вимірі квартальний розрив збільшився ще на 700 грн. Це означає, що навіть вищий темп зростання не перекриває абсолютного відставання.
Найбільший розрив зафіксували у сферах мистецтва — 47%, фінансів — 39% та ІТ — 38%. У KSE зазначили, що в цих галузях жінки активно залучені. Вирішальним чинником залишається те, хто саме обіймає найвищі за оплатою та керівні посади.
Для порівняння, середній гендерний розрив в оплаті праці в країнах Євросоюзу становить близько 13%. Україна з показником 27% суттєво перевищує цей рівень. Уряд уже ухвалив Національну стратегію подолання гендерного розриву в оплаті праці до 2030 року. Її мета — скоротити розрив до 13,6%.
Тенденцію, яку виявили дослідження robota.ua, підтверджують і роботодавці. Більшість компаній не помічає різниці в зарплатних очікуваннях чоловіків і жінок. Лише кожна п’ята організація фіксує гендерну нерівність у побажаннях щодо розміру окладів, тому проблема часто лишається непоміченою на рівні HR-процесів.
“Жіночі” категорії праці часто пов’язані з нижчою оплатою, зокрема це вчителі, медичні сестри тощо. Натомість “чоловічі” — це висококваліфікований топменеджмент і робітничі спеціальності. Щоб не стартувати із занижених очікувань, перед заповненням резюме рекомендують спершу перевірити актуальний рівень зарплат у своїй професії. Об’єктивна оцінка власного досвіду та навичок допомагає назвати адекватну суму.
Проблема заниженої самооцінки жінок на ринку праці має глибші психологічні та соціальні причини. Суспільні стереотипи, як пояснювали аналітики у матеріалі про причини нижчих зарплатних очікувань у жінок, формують нижчу планку ще змалку. Через це навіть висококваліфіковані фахівчині часто оцінюють себе скромніше, ніж чоловіки з подібним досвідом. Усвідомлення цього механізму може стати першим кроком до свідомої зміни поведінки під час пошуку роботи.
Водночас ринок праці дає жінкам реальні шанси збільшити дохід. Матеріал про традиційно чоловічі спеціальності з високими зарплатами зафіксував зростаючий попит на жінок у технічних і робітничих галузях. Свідоме опанування нових напрямків і адекватна самооцінка можуть суттєво зменшити цей розрив.
