Улітку 2026 року частина районів Києва розжарюється до +47°C. Причина не лише в погоді, а й у самій міській забудові, асфальті та нестачі дерев. На цьому тлі аналітики ЛУН опублікували супутникову мапу температур поверхонь по всій столиці, яка наочно показала різницю між озелененими та щільно забудованими кварталами.
Дослідження з’явилося на початку липня 2026 року. Фахівці ЛУН використали супутникові знімки, щоб визначити реальну температуру поверхні в різних точках Києва. Результати засвідчили різкі температурні контрасти: різниця між зеленими й щільно забудованими районами перевищує 10°C.
Найвищі показники зафіксували на лівому березі. Найспекотнішими стали Дарницький і Дніпровський райони, зокрема Соцмісто, територія біля Дарницького вокзалу та Позняки. В окремих місцях температура сягає +45…+47°C. До переліку найгарячіших також увійшли Мінський масив і Троєщина — до +45°C і +44°C відповідно. Поділ, попри історичний вигляд і бруковані вулиці, прогрівається до +46°C через брак зелені та щільну забудову.
Зовсім інші показники мають райони з парками та деревами. У Звіринці та на Сирці температура становить близько +32…+33°C, на ВДНГ і Деміївці — до +34°C. Це означає, що мешканці зелених кварталів у ті самі сонячні дні відчувають на 12-15 градусів менше, ніж жителі бетонних масивів.
Причина такого ефекту проста: асфальт, бетон і дахи будівель поглинають сонячне тепло значно інтенсивніше, ніж трава або крони дерев. Удень вони розжарюються, а вночі повільно віддають накопичене тепло, не дозволяючи місту охолонути. Що щільніша забудова і що менше зелених зон, то сильніше проявляється ефект теплового острова.
Саме тому нові масиви з монолітними висотками, мінімумом дворів і відсутністю дерев перетворюються на справжні печі. Позняки, Мінський масив і Троєщина — це квартали, де кілька десятиліть активно будували щільні житлові комплекси без достатнього озеленення. Поділ також опинився серед лідерів спеки, хоча там переважає малоповерхова старовинна забудова. Причиною стала майже повна відсутність дерев на головних вулицях і велика кількість асфальтованих площ. У ЛУН зазначають, що ця мапа допоможе киянам планувати переміщення в спекотні дні, а для містобудівників стане аргументом на користь обов’язкового озеленення нових кварталів.
Проблема теплових островів безпосередньо пов’язана з тим, як у місті ухвалюють рішення про забудову. У Київському окружному адміністративному суді розглядається справа щодо ділянок на вулиці Антоновича, 58 та 66. У ній забудовник через суд намагається скасувати висотні обмеження в пам’яткоохоронному ареалі, і активісти вважають, що це відкриє шлях до масштабної висотної забудови в історичному центрі столиці. Юрист і пам’яткоохоронець Олександр Дядюк зазначив, що оскаржуються саме містобудівні умови та обмеження, видані Департаментом містобудування та архітектури КМДА.
Паралельно в Києві тривають скандали навколо знесення старих будівель під нову забудову. Представник ПП “Конвалія-Нерухомість” Олег Шевчук під час засідання Господарського суду заявив, що дахи пам’яток самі обвалилися через аварійний стан, хоча прокуратура наполягає, що об’єкти роками навмисно доводили до руйнування. Йдеться про садибу Дмитрієва на вулиці Хорива, 2 — комплекс будівель XIX-XX століть, демонтаж яких розпочали ще у 2018 році. Кожне таке знесення потенційно означає появу нової бетонної висотки без достатнього озеленення, а отже — ще одного фрагмента майбутнього теплового острова.
Ще один показовий випадок у Києві — знесення відносно нової будівлі “Київпроєкту” на вулиці Богдана Хмельницького. Засновник Saga Development Андрій Вавриш, як зазначає замітка Інформатора про демонтаж будівлі Київпроєкту, пояснив знесення технічним старінням споруди 1985 року, після чого на тому самому місці може з’явитися значно вища будівля. Такий підхід — знести й побудувати вище — прямо суперечить меті збереження комфортного міського мікроклімату.
Усе це відтворює ту саму модель, яку зафіксувала мапа спеки ЛУН: старі будинки із зеленими дворами поступаються місцем висоткам із монолітного бетону та скла, що накопичують тепло й перетворюють цілі квартали на теплові острови. Поки така практика залишається нормою київського будівництва, літній тепловий дискомфорт лише посилюватиметься, а різниця між прохолодним Звіринцем і розжареними Позняками зростатиме з кожним роком.
