Науковці з’ясували, яким чином масивний Вівтарний камінь Стоунхенджа опинився на Солсберійській рівнині близько 5000 років тому, подолавши понад 700 кілометрів із Шотландії. Нова теорія поєднує дію льодовикового потоку та зусилля людей неолітичної епохи.
За цією версією, камінь вагою майже 6 тонн пройшов частину шляху завдяки льодовику, а решту відстані подолав завдяки людям. Вчені встановили, що Вівтарний камінь, який є найбільшим і найважчим серед блакитних каменів Стоунхенджа, утворився з пісковика, взятого з відкладень стародавнього озера на території сучасної північно-східної Шотландії.
Про нову теорію пише Popular Mechanics, на яке посилається УНІАН. Геологи сходяться на думці, що Вівтарний камінь утворився з пісковика, взятого з відкладень стародавнього озера Оркаді, розташованого на території сучасної північно-східної Шотландії.
Серед основних версій того, як камінь потрапив до Англії, називають перенесення льодовиком або переміщення вручну людьми неолітичної епохи — суходолом чи морем. Використовуючи модель, яку Венесс розробляв протягом п’яти років, дослідники дійшли висновку, що Вівтарний камінь міг бути доставлений близько 12 000 років тому на Доггер-банк — неолітичне поселення, яке зараз розташоване під Північним морем, приблизно за 100 кілометрів від північно-східного узбережжя Англії.
Однак на цьому шлях каменя не завершувався. Навіть якщо льодовий потік доніс Вівтарний камінь до Доггер-Банку, йому все одно потрібно було подолати ще 400 кілометрів до Стоунхенджа. Команда дослідників зазначила, що за таких темпів поширення камінь міг переміститися приблизно на півдороги від Оркнейського басейну до Стоунхенджа. Отже, одного лише льодовикового потоку виявилося недостатньо, щоб пояснити завершальну частину маршруту.
Доггерленд перебував над рівнем моря лише близько 8000 років тому. Колись він був сухопутним мостом, що з’єднував Європу та Британію, але підвищення рівня моря поступово перетворило його на невеликий острів, а згодом повністю затопило. Це означає, що люди неолітичної епохи мали перенести камінь ще до того, як ця земля опинилася під водою.
Водночас навіть ця теорія залишає додаткові питання, що визнають і самі автори дослідження. Науковці наголошують, що остаточно не довели, як саме камінь потрапив з Оркнейського басейну на південний захід Англії, і схиляються до думки, що в цьому процесі поєдналися природні та людські чинники.
