Тростянецький районний суд Сумської області 23 жовтня частково задовольнив позов жінки до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» і стягнув із фінустанови 21 269,90 грн переплати за кредитною карткою. Водночас у відшкодуванні 30 тисяч гривень моральної шкоди, а також нарахованих відсотків та інфляційних втрат суд відмовив.
Позивачка звернулася до суду в липні 2026 року, заявляючи, що банк роками безпідставно списував кошти з її рахунку в погашення кредиту, попри те що раніше суд уже відмовив ПриватБанку в стягненні з неї боргу. Повний текст судового рішення оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Згідно з матеріалами справи, 20 лютого 2019 року жінка підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку. На цій підставі вона отримала кредитну картку з початковим лімітом 31 500 грн, який згодом збільшили до 50 000 грн.
У липні 2023 року банк самостійно звернувся до суду з вимогою стягнути з клієнтки 43 843,63 грн заборгованості за кредитом. Однак рішенням Тростянецького районного суду від 28.08.2023 у позові банку відмовили повністю. Тоді суд встановив, що банк не надав належних і допустимих доказів існування договірних відносин щодо надання кредиту на заявлених умовах, зокрема щодо процентної ставки 42% річних. Цю позицію залишив без змін і Сумський апеляційний суд своєю постановою від 06.02.2024.
У новому позові позивачка наголошувала, що за період із лютого 2019-го по серпень 2023 року банк безпідставно списав з її особистого рахунку 21 269,90 грн у рахунок погашення кредиту, зокрема з коштів, перерахованих як аліменти на утримання дітей, на що вона згоди не надавала. Загалом вона вимагала стягнути з банку 58 411,74 грн: 21 269,90 грн безпідставно набутих коштів, 1 542,30 грн трьох відсотків річних, 5 599,54 грн інфляційних збитків та 30 000 грн моральної шкоди.
Представниця банку Кураксіна О.І. подала відзив, наполягаючи на необґрунтованості позовних вимог. Вона зазначила, що після попереднього рішення банк самостійно списав незадоволену судом суму в розмірі 30 441,63 грн, а розрахунок позивачки є лише її власним судженням без доказів.
Суд дійшов висновку, що обставини користування кредитом уже досліджувалися раніше і мають преюдиційне значення. Суд встановив, що банк безпідставно спрямовував кошти позивачки на проценти та комісію, замість зараховувати їх на оплату тіла кредиту, оскільки умови сплати і розмір ставок не погоджувалися письмово. Позицію банку про добровільну сплату було відхилено, оскільки клієнтка поповнювала власну картку, а розподіл коштів банк проводив самостійно.
Суд відмовив у стягненні трьох відсотків річних та інфляційних втрат через те, що попередні рішення не встановлювали обов’язку банку повернути конкретну суму переплати, тож строк виконання зобов’язання не настав. Щодо моральної шкоди суд зазначив, що позивачка не довела зменшення витрат на утримання дітей, а її тривалі переживання зумовлені власним зволіканням зі зверненням до суду. Також враховано її значний досвід у правничій професії та те, що відмова банку в позові разом із поверненням переплати є достатньою сатисфакцією.
Рішення можна оскаржити до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення.
