Київський ресторанний ринок пережив одну з найважчих зим за останні роки й зазнав відчутних втрат. За лічені місяці в столиці закрилися сотні невеликих закладів: кав’ярень, фастфудів і кіосків із шаурмою. Лише на сайті оголошень у Києві зараз виставлено на продаж близько 200 кав’ярень. Причин кілька, і кожна з них найболючіше вдарила саме по малому бізнесу, а не по великих мережах.
Ресторанний консультант і директор аналітичного центру “Ресторани України” Ольга Насонова в авторській колонці для РБК-Україна називає ситуацію “вибірковою катастрофою”. За її словами, за останні два місяці в Києві закрилося близько 400 закладів, тобто 13-14% ринку. Три чверті з них становить малий бізнес.
Як зазначає Ольга Насонова, офіційно відстежити реальну картину складно: стрітфуд рідко позначають на картах, а власники не поспішають публічно повідомляти про закриття. Водночас ситуацію добре ілюструють ціни на OLX: готовий бізнес продають за 10-20 тисяч і до 100 тисяч доларів. Так власники намагаються хоча б частково повернути вкладені кошти через переуступку оренди або продаж МАФів.
Окремим ударом стало знесення малих архітектурних форм у Києві. За словами експерта, лише поблизу її будинку демонтували сім кіосків: квітковий магазин, кілька кав’ярень і шаурмичну, яка працювала понад десять років.
Першою і найболючішою причиною стало різке зростання вартості електроенергії. Узимку під час блекаутів невеликий кіоск витрачав на паливо для генератора понад 100 тисяч гривень на місяць. Якщо великий заклад здатен витримати кілька збиткових місяців, то дрібний бізнес часто не має такого ресурсу. Для багатьох січень, лютий і навіть березень виявилися мінусовими.
Другою причиною стала перенасиченість ринку та слабкий маркетинг. Коли на одній локації зосереджено забагато кав’ярень і пекарень, вони змагаються за тих самих клієнтів. Водночас кількість платоспроможних споживачів зменшується: через інфляцію та подорожчання продуктів люди уважніше рахують витрати. У таких умовах кава в паперовому стаканчику за 80-90 гривень на шумній автостраді без столиків і стільців дедалі частіше поступається повноцінному закладу.
Третьою причиною стало фізичне скорочення клієнтської бази. Внутрішня міграція, виїзд за кордон і мобілізація істотно зменшили потік людей у містах. Насонова прямо говорить, що велика кількість чоловіків просто не виходить на вулицю: хтось уже у ЗСУ, хтось уникає публічних місць. Через це вони більше не є клієнтами ресторанів, кав’ярень і пекарень.
Попри загалом похмуру ситуацію, частина ринку почувається впевненіше. Найстабільніші позиції зберігають великі мережеві заклади та преміум-сегмент. Їхня аудиторія не втратила платоспроможності, а самі бізнеси мають ресурс переживати тривалі збитки.
У кращому становищі також перебувають унікальні концептуальні ресторани з відданою постійною аудиторією та власниками, які є публічними особами або інфлюенсерами. У таких випадках лояльність клієнтів частково компенсує загальне падіння трафіку.
Водночас є і позитивна динаміка. У березні відвідуваність закладів зросла майже вдвічі порівняно з лютим. Бізнес пов’язує надії з літнім сезоном, адже відкриття терас і майданчиків традиційно дає суттєвий приріст виручки. Саме це може стати точкою відновлення для тих, хто зміг пережити зиму.
Проблеми малого бізнесу у громадському харчуванні не нові, але виїзд понад 600 тисяч киян після зими 2025-2026 років суттєво прискорив кризу. Зменшення населення напряму б’є по закладах, що орієнтуються на щоденний потік: каву “на ходу”, швидкий перекус і бізнес-ланч. Відновити клієнтську базу після такого відтоку надзвичайно складно, навіть якщо економічна ситуація покращиться.
Паралельно місто продовжує активно зносити МАФи в межах програми впорядкування вулиць. Для частини власників це означає примусове закриття без компенсації і без можливості перенести бізнес. Найбільше потерпають ті, хто роками формував свою клієнтуру в конкретному місці й раптово залишився без нього.
Ресторанний ринок Києва відчував наслідки блекаутів ще з осені 2022 року, однак зима 2025-2026 виявилася найважчою. Через тривалі відключення заклади були змушені витрачати величезні кошти на генератори та безперебійне живлення. Для великих гравців це було болісно, але допустимо. Для дрібних кіосків і кав’ярень витрати на паливо часто перевищували виручку.
Кризу відчули не лише вуличні точки. Після перевідкриття верхніх поверхів ТРЦ Gulliver не повернулися до половини орендарів. Це свідчить про те, що проблеми охопили не тільки стрітфуд і малі заклади, а й увесь споживчий сектор столиці.