Спрощена система оподаткування встановлює граничні розміри річного доходу для кожної групи єдиного податку. Поки підприємець працює в цих межах, він сплачує невисоку ставку без ПДВ. Якщо ж бізнес починає перевищувати ліміти, настає або обов’язкова реєстрація платником ПДВ, або перехід на загальну систему з прибутковим податком 18% та ПДВ 20%. Це принципово змінює економіку підприємства.
Саме в таких умовах застосовують схему дроблення бізнесу. Її суть проста: замість одного суб’єкта реєструють кілька ФОП — зазвичай родичів, довірених осіб або навіть номіналів. Загальний оборот розподіляють між ними так, щоб кожен окремо не перевищував встановлений ліміт. Формально кожен підприємець існує самостійно: має реєстрацію, КВЕДи, рахунок у банку та договори з контрагентами. Водночас за цим може стояти одна економічна реальність: один бенефіціар, один бізнес-процес і одна клієнтська база.
Докладніше про це явище розповідає адвокатка Дарина Косінова, керуючий партнер юридичної компанії «Тацій і Партнери». Вона наголошує, що схема не обов’язково будується лише на ФОП. Трапляються й конструкції, за яких материнська юридична особа штучно розподіляє діяльність між кількома ТОВ, щоб кожне з них залишалося платником єдиного податку для юридичних осіб четвертої групи або уникало обов’язкової реєстрації платником ПДВ.
За словами Дарини Косінової, ключова проблема полягає в тому, що поняття «дроблення бізнесу» не визначене в жодному чинному законодавчому акті України. Його немає ні в Податковому кодексі, ні в Законі про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, ні в будь-якому іншому нормативному акті рівня закону. Це народний термін, який активно використовують ДПС, БЕБ і НБУ у своїх листах та роз’ясненнях, але який не має законодавчого визначення з чіткою диспозицією.
Як пояснює адвокатка, через це притягнення до відповідальності саме за «дроблення» неможливе. Контролюючі органи змушені кваліфікувати конкретні дії через чинні норми, передусім через статтю 212 Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів. Саме ця стаття нині є єдиним кримінально-правовим інструментом. Для її застосування потрібно довести умисел і конкретну суму несплачених податків, що на практиці є непростим завданням, особливо якщо схема документально оформлена без очевидних проблем. Саме ця прогалина, за словами Дарини Косінової, стала причиною того, що Міністерство фінансів у 2026 році розробило законопроєкт про запровадження до Податкового кодексу концепції «податкового зловживання» відповідно до Директиви Ради ЄС 2016/1164.
Згідно з текстом законопроєкту, до Податкового кодексу пропонують додати статтю 14.1.174. У ній податкове зловживання визначається як окрема операція, комбінована операція або низка операцій, основною ціллю або однією з основних цілей яких є отримання податкової вигоди. Така вигода може проявлятися у несплаті або неповній сплаті податків, зменшенні податкових зобов’язань, перенесенні строків їх сплати чи отриманні відшкодування податку.
Дарина Косінова зазначає, що наслідки для підприємця істотно залежать від того, на якому рівні його ідентифікували та наскільки далеко зайшов процес. Санкція диференційована залежно від розміру несплачених коштів: при значному розмірі — штраф від п’яти до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого; при великому розмірі або вчиненні за попередньою змовою групою осіб — штраф від десяти до п’ятнадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів з аналогічним додатковим покаранням; при особливо великому розмірі або рецидиві — штраф від п’ятнадцяти до двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів з конфіскацією майна.
При цьому значний розмір у розумінні примітки до статті — це сума, що в три тисячі і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, великий — у п’ять тисяч разів, особливо великий — у сім тисяч разів. Стаття також передбачає підставу для звільнення від кримінальної відповідальності: якщо до притягнення особа повністю сплатила несплачені податки та відшкодувала заподіяну державі шкоду, включаючи фінансові санкції і пеню. Водночас, як зауважує адвокатка, це вже питання конкретної стратегії захисту та своєчасності ухваленого рішення.
Окремо Дарина Косінова підкреслює, що в умовах відсутності законодавчого визначення найбільш практично важливим залишається питання, як саме встановлюють факт дроблення. Позиція контролюючих органів послідовна: сама по собі реєстрація кількох ФОП не є порушенням. Порушенням вважається відсутність реальної самостійної підприємницької діяльності кожного з них.
Якщо кожен підприємець має власних клієнтів, власний персонал, власні активи, самостійно ухвалює рішення і несе ризики, схеми дроблення немає. Якщо ж усі вони фактично працюють на одного бенефіціара, користуються спільною інфраструктурою, а між ними лише формально розподіляються грошові потоки, це вже стає підставою для претензій.
Як ми повідомляли, Податкова служба разом із банківським фінмоніторингом усе активніше виявляє схеми дроблення бізнесу, коли один реальний бізнес штучно розбивають на кілька ФОП для зменшення податкового навантаження. Наслідки виявлення такої схеми серйозні: донарахування податків, штрафи та пеня за весь період, а в окремих випадках — кримінальна відповідальність. Проблема полягає в тому, що межа між законною оптимізацією та незаконним дробленням залишається розмитою. Кілька ФОП в одній сім’ї чи партнерстві — це ще не порушення. Але якщо податкова бачить сукупність певних ознак, починається перевірка. Адвокат Богдан Янків зібрав повний чек-лист ознак, на які орієнтуються контролюючі органи при виявленні дроблення ФОП.
