Внаслідок війни тисячі українських квартир залишилися без мешканців: власники виїхали за кордон, служать у ЗСУ, опинилися на окупованих територіях або втратили житло через бойові дії. Проте платіжки за комунальні послуги продовжують надходити. Розглянемо, в яких випадках можна уникнути сплати за комуналку, які документи потрібно оформити та які платежі залишаються обов’язковими навіть для порожнього житла. Якщо у квартирі чи будинку є лічильники на газ, воду, електроенергію або тепло, оплата здійснюється за їх показниками. Тож, якщо житло тимчасово не використовується, показники залишаються нульовими, і платити за послуги не потрібно. Важливо лише щомісяця передавати ці дані постачальникам. Якщо цього не зробити, постачальники можуть почати нараховувати плату за нормами. Проте абонентська плата залишається обов’язковою, адже вона нараховується незалежно від фактичного проживання. Якщо лічильники не встановлені, відповідно до закону «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право на перерахунок комунальних послуг, якщо не проживав у приміщенні понад 30 днів. Для цього потрібно подати заяву до ОСББ або управлінської компанії, де складуть акт про непроживання. Цей акт стане основним доказом для зменшення або скасування нарахувань. Якщо ви за кордоном, заяву можна подати через «Дію», надіслати рекомендованим листом, електронною поштою або передати через довірену особу, вказавши в довіреності право представляти інтереси власника. До заяви додаються копії паспорта та документи, що підтверджують ваше перебування за кордоном, такі як довідки про службу в ЗСУ або медичні документи. Після отримання акту і збору доказів потрібно подати відповідні заяви постачальникам комунальних послуг. Важливо отримати підтвердження про прийняття заяви (реєстраційний номер, офіційний лист-відповідь або запис у кабінеті споживача) та оновлювати його кожні три–шість місяців. Навіть якщо квартира порожня, власник зобов’язаний сплачувати деякі комунальні послуги, такі як утримання будинку та прибудинкової території, адже проводиться прибирання, ремонти та обслуговування інженерних мереж. Оплата опалення також є обов’язковою, оскільки тепло подається централізовано. Розрахунок здійснюється за площею житла або за показниками загальнобудинкового лічильника. Згідно із законом «Про житлово-комунальні послуги», платником комунальних платежів є той, хто фактично користується послугами. Проте без письмового договору оренди відповідальність за оплату залишається на власнику. Щоб уникнути проблем, орендодавцю слід дотримуватися термінів оплати. Невчасна оплата призводить до накопичення боргів і нарахування пені — 0,01% за кожен день прострочення. Заборгованість понад три місяці може стати підставою для звернення до виконавчої служби, що включає арешт банківських рахунків. Якщо борг перевищує 20 прожиткових мінімумів, закон дозволяє автоматично блокувати продаж квартири. Якщо житло внаслідок бойових дій зруйновано частково або повністю, нарахування за комунальні послуги можуть бути зупинені. Для цього власники повинні надати постачальникам послуг докази руйнування: акт обстеження, дані з реєстрів. Платежі не нараховуються до моменту ремонту або отримання компенсації від держави, як зазначають у Пенсійному фонді. Якщо постачальники не мають інформації про руйнування, а показники лічильників не передаються, платежі будуть нараховуватися за середніми нормами споживання, що призведе до отримання великих рахунків за фактично не надані послуги. Для власників нерухомості на окупованих територіях, де вони не проживають, нарахування заборгованості може бути припинено. Для цього потрібно надати постачальникам комунальних послуг довідки ВПО або інші офіційні підтвердження відсутності за місцем проживання.
Комунальні платежі для порожніх квартир: що потрібно знати
