Відступлення банківської картки сторонній особі за винагороду, надання доступу до інтернет-банкінгу чи оформлення рахунку на прохання третіх осіб дехто сприймає як легкий підробіток. Водночас для зловмисників це інструмент маскування фінансових потоків та ускладнення їхнього моніторингу. З цієї причини парламент прийняв законодавчу ініціативу № 16013, котра встановлює покарання у кримінальному порядку за протиправні дії з рахунками та платіжними засобами. Про це зазначає керуючий партнер адвокатського об’єднання «AXIOS PARTNERS» Денис Нагорнюк.
У численних шахрайських механізмах особа, котра безпосередньо ошукує жертву, не приймає кошти на власні реквізити. Спочатку гроші надходять на рахунки інших громадян, після чого перерозподіляються, перенаправляються, переводяться в готівку чи конвертуються у криптовалюту. Подібних посередників називають дропами. Деякі з них долучаються до шахрайських мереж усвідомлено, тоді як інші погоджуються на легкі гроші без обдумування можливих наслідків. Для слідчих органів це створює додаткові перешкоди, адже слід виявити не лише організатора заволодіння фінансами, а й усю послідовність транзакцій.
Парламентарі планують запровадити кримінальне переслідування за окремі операції з платіжними засобами й доступом до банківських рахунків, якщо вони виконуються з незаконною метою. Зокрема, йдеться про надання або набуття карток задля їх подальшої експлуатації в аферах чи інших злочинах. Такий крок трансформує методологію протидії подібним злочинам. Тепер покарання загрожуватиме не лише головному аферисту, а й тому, хто свідомо надав платіжну інфраструктуру для реалізації злочину.
Водночас не варто гіперболізувати загрози. Передача пластикової картки близькій людині чи знайомому не призводить само по собі до невідворотного покарання. Органам досудового розслідування необхідно встановити реальні обставини справи та наявність злочинного складу, визначеного законодавством. Нормативний акт передбачає різні санкції з урахуванням специфіки вчинених дій.
Як підкреслює Денис Нагорнюк, чинне законодавство чітко розрізняє відповідальність громадянина, що віддав свій платіжний засіб, та суб’єктів, котрі систематично акумулюють та залучають сторонні реквізити для протиправних оборудок.
Оголошення на кшталт здачі в оренду платіжної картки, пошуку рахунку для транзакцій чи винагороди за реєстрацію банківського профілю мають сприйматися як серйозна загроза. Тримач рахунку може зіткнутися не лише з обмеженнями банківського обслуговування через моніторинг операцій. За умови доведення навмисної співучасті у злочині на людину чекають кримінальні санкції. Додатковою небезпекою є несанкціоноване застосування особистих даних. У зв’язку з цим слід відмежовувати добровільну допомогу злочинцям від випадків, коли громадянин сам постраждав від шахрайських дій.
Посилення правових заходів зумовлене не тільки внутрішніми викликами в царині фінансових афер. Наша країна також адаптує правове поле до євростандартів боротьби з шахрайством у сфері безготівкових платежів, спираючись зокрема на Директиву ЄС 2019/713. Це критично важливо через міжнародний характер злочинів, де постраждалі, банківські рахунки та організатори можуть знаходитися в різних державах.
Обмеження доступу до рахунків є суттєвою складовою протидії шахрайським посяганням. Однак одне лише кримінальне покарання не здатне повністю ліквідувати інфраструктуру дропів. Необхідні дієвий фінмоніторинг, постійний обмін даними між кредитно-фінансовими установами й поліцією, миттєве заморожування сумнівних транзакцій та реституція коштів потерпілим.
За резюме Дениса Нагорнюка, пластикова картка не є об’єктом для оренди, а виступає серйозним фінансовим засобом, за експлуатацію котрого передбачена відповідальність. Водночас органи правопорядку зобов’язані чітко розрізняти навмисне спільництво у злочинній діяльності та необачність чи обман, внаслідок якого громадянин опинився в ролі жертви.
