ПриватБанк виставив чоловіку заборгованість у розмірі 235 973 гривень. Однак він заперечує взяття кредиту на суму 21 тисяча гривень. Про це йдеться у рішенні Соснівського районного суду м. Черкаси, опублікованому 24 листопада 2025 року. Відповідно до заяви № б/н від 18.02.2011 року чоловік отримав кредит в розмірі 21 тисяча гривень, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Зобов’язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, у зв’язку з чим станом на 30.09.2018 року має заборгованість 235 973 гривень, яка складається з 77 340 гривень – тіло кредиту, 101 340 гривень – заборгованість по відсотках за користування кредитом, 57 291 гривні – заборгованість за пенею. Просить суд стягнути з банку заборгованість в сумі 85 913 гривень, яка складається з 77 340 гривень – тіло кредиту та 8 572 гривень – відсотки за період з 18.02.2011 року по 01.03.2018 року. 5 серпня 2025 року чоловік скерував до суду відклик, який обґрунтував тим, що банк стверджує, що належним чином виконав взяті на себе зобов’язання, і йому були видані кредитні кошти в сумі 21 тисяча гривень. Проте з матеріалів справи немає ні зазначеної виписки, ні будь-якого іншого належного підтвердження, що ним отримані кошти в сумі 21 тисяча гривень. Також банк відповідно до анкети-заяви, підписаної сторонами 18.02.2011 року, зазначає що він отримав кредит у розмірі 21 тисячі гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Це суперечить обставинам справи, оскільки анкета-заява, яка наявна в матеріалах справи вказує на те, що клієнт відкривав 18.02.2011 року Ощадкнижку (депозит), і не зазначено ні розмір кредиту, ні строк його повернення. Зі змісту наданої анкети-заяви згоди вбачається, що клієнт звертається не з метою отримання кредиту, а для відкриття депозитного рахунку. У тексті відсутнє підтвердження погодження ліміту кредиту, відсоткової ставки, строків, умов погашення, тобто не досягнуто згоди з істотних умов кредитного договору. Крім того, доданий до позовної заяви роздрукований розрахунок заборгованості є необґрунтованим, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися насправді кошти позичальнику в кредит. А наданий документ не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Вважає, що банк може змінювати умови кредитування і складно визначити, з якими саме умовами погоджувався клієнт у момент приєднання до договору, оскільки сама заявка не містить взагалі жодних істотних умов кредитного договору (сума кредиту, процентна ставка, строк кредитування). Банк додав до позовної заяви в додатках лише неналежним чином завірену копію витягу з умов та правил користування за 2014 рік, а не 2011 рік. Витяг з тарифів обслуговування також неналежним чином завірений і за 2015 рік, хоча банк стверджує що клієнт ознайомлений з витягом саме при підписанні заяви у 2011 році. Банком стверджується, що строк кредитування за договором № б/н від 18.02.2011 року був пролонгований кредитодавцем відповідно до п. 1.1.7.11. договору, але він жодних належних доказів не надав.Суд відмовив ПриватБанку в задоволенні позову. В обґрунтування позовних вимог надано розрахунок заборгованості за кредитним договором б/н від 18.02.2011 року, який не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, погашення кредиту, а отже не є належним доказом існування боргу.
ПриватБанк оскаржує вимогу про стягнення 235 тисяч гривень за кредит, якого немає
