Гора Пікакс, розташована в іранській провінції Ісфахан із місцевою назвою Коланг Газ Ла, стала центром гострого протистояння між Тегераном і Вашингтоном через підземне сховище, зведене у гранітній товщі поблизу Натанзу. Американська влада розглядає сценарії силового впливу на цей об’єкт, а переговори Дональда Трампа з Біньяміном Нетаньягу стосовно подальших кроків проти Ірану раніше охарактеризували як вкрай напружені. Фахівці підраховують, що всередині гірського масиву зосереджено обладнання для виготовлення центрифуг та приблизно 400 кілограмів матеріалу із високим ступенем збагачення. Потужний шар мінеральної породи здатний захистити об’єкт від класичних протибункерних бомб, через що у політичних кругах Сполучених Штатів виникають дискусії навіть про можливе застосування тактичної ядерної зброї.
Видання Scientific American наводить деталі про геологічну будову цього захисту. Масив лежить за 77 миль на північ від Ісфахана та складається з андезиту — вулканічної породи, що виникла внаслідок давнього зіткнення тектонічних плит Аравії та Євразії. За шкалою Мооса твердість цього матеріалу становить 7 балів, що перевершує міцність сталевого цвяха.
За інформацією цього ж джерела, будівельні роботи на глибині понад 300 футів під Пікаксом стартували у 2020 році як заміна пошкодженому вибухом цеху в Натанзі. Щільна скеля формує захисний бар’єр завтовшки понад 5 тисяч футів. Експерти Інституту науки і міжнародної безпеки зазначають, що американський боєприпас GBU-57 здатний проникати на глибину у кілька сотень футів м’якого ґрунту, однак у такому твердому камені його межа становить лише кілька десятків футів. З цієї причини результативна атака вимагала б удару по вразливих інженерних елементах, таких як вентиляційні канали чи тунельні в’їзди, що вже практично застосовувалося під час нальотів на Натанз і Фордо у червні 2025 року.
Сьогодні значна частина запасів високозбагаченого урану переховується у підземних галереях, які після попередніх бомбардувань засипало уламками. Після атак середини 2025 року влада Ірану обмежує доступ інспекторів МАГАТЕ до цих локацій, хоча наявні відомості свідчать про відсутність у країни готової ядерної бомби.
Супутникові дані дослідницьких організацій CSIS та ISIS підтверджують рекордну активність на об’єкті протягом 2026 року: навколо підняли захисний периметр, а всередині тунельних мереж тривають бетонні та оздоблювальні роботи. На думку розвідувальних служб та МАГАТЕ, сюди могли перемістити близько 400 кг збагаченого урану з метою убезпечення від зовнішньої агресії.
Кадри з космосу демонструють активне укріплення входів до тунелів із використанням важкої техніки, бетононасосів та високоміцних сумішей для нейтралізації звичайних бомбових ударів.
Тим часом коментар журналіста Такера Карлсона від 2 листопада вказував на ймовірність ухвалення рішення адміністрацією Трампа стосовно удару по Ірану через тиск з боку ізраїльського прем’єра, називаючи головною ціллю саме Пікакс із відновленою програмою урану. За його твердженнями, відсутність звичайного озброєння, здатного подолати 300 футів граніту, нібито робить ядерний удар єдиним військовим вибором, про що повідомляли ЗМІ. Водночас керівництво США допускало удари по окремих об’єктах, але публічно відкидало ядерний сценарій, підкреслюючи статус країни як провідної ядерної держави. Незатверджених довідок щодо слів Карлсона наразі немає.
Протягом осені 2026 року комплекс у горі Пікакс залишається недобудованим і не функціонує на повну потужність, проте супутники фіксують регулярну роботу важкої техніки та бетонування входів. Незважаючи на незавершеність, об’єкт уже застосовується як захищений склад для зберігання найбільш критичних матеріалів та устаткування.
Раніше з’являлися дані про дискусії в іранських політичних колах щодо розробки ядерної зброї на тлі протистояння зі США та Ізраїлем: за інформацією Financial Times, рівень підтримки такої ідеї серед чиновників зріс із мінімальних показників до більш ніж 50%. Окрім того, обговорювався можливий вихід парламенту країни з Договору про нерозповсюдження ядерної зони, проти чого виступав Кремль. У МАГАТЕ ж зазначали відсутність прямих доказів створення бомби, висловлюючи занепокоєння наявністю великих запасів збагаченого урану.
