Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області 15 жовтня відмовив жінці у позові про зняття іпотеки з її житлового будинку, яким вона забезпечувала чужий кредит у доларах. Позивачка намагалася довести, що позика давно погашена, спираючись на листування з Національним банком України, проте суд визнав ці аргументи необґрунтованими.
Згідно з матеріалами справи, 22 травня 2007 року між позичальником і ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” було укладено кредитний договір на 25 500 доларів США із процентною ставкою 13,75% річних і кінцевим строком погашення до 21 травня 2017 року. Того ж дня жінка передала банку в іпотеку житловий будинок разом із господарськими спорудами та земельною ділянкою для забезпечення цього зобов’язання.
Позивачка стверджувала, що станом на грудень 2014 року борг було повністю сплачено на загальну суму 35 186,92 долара США, зокрема 17 829,62 долара тіла кредиту та 17 357,30 долара відсотків. На підтвердження вона посилалася на листи НБУ, зокрема на документ від 18 жовтня 2016 року щодо відсутності відомостей про заборгованість у Єдиній інформаційній системі “Реєстр позичальників”. На думку жінки, банк надав недостовірні дані регулятору, через що іпотека нібито припинилася разом з основним боргом.
Водночас суд врахував, що раніше ухваленим судовим рішенням, яке набрало законної сили, з боржників на користь банку вже було стягнуто 8 383,31 долара США заборгованості за цим же кредитним договором. Крім того, суд послався на постанову Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 695/761/17, якою підтверджено дійсність кредитного договору за позовом самого позичальника.
Судом також було встановлено, що право вимоги за кредитним та іпотечним договорами послідовно передавалося: у травні 2023 року від АТ “Райффайзен Банк” до АТ “Оксі Банк”, а згодом — до Товариства з обмеженою відповідальністю “Цикл Фінанс”. Боржник подав відзив, у якому повністю визнав позовні вимоги, тоді як представники банку та третьої особи просили розглянути справу без їхньої участі та наполягали, що заборгованість станом на березень 2020 року становила 7 610,58 долара США і продовжувала збільшуватися через нарахування відсотків і пені.
Суд дійшов висновку, що звітування банками до Кредитного реєстру НБУ є елементом банківського нагляду, а не способом припинення зобов’язань. Наявність чи відсутність технічних даних у базах регулятора не скасовує чинного судового рішення про стягнення заборгованості. Також суд відхилив заяву банку про застосування строків позовної давності, пояснивши, що для цього немає підстав, оскільки сама вимога позивачки визнана безпідставною.
Оскільки іпотека має похідний характер від основного зобов’язання, вона залишається дійсною до повного припинення кредитного боргу. Наявність непогашеної заборгованості підтверджена чинним судовим рішенням у іншій справі. Суд також визнав необґрунтованими доводи позивачки про те, що банк нібито відмовився від іпотеки шляхом відступлення прав третій особі, зазначивши, що відступлення є правомірною передачею прав у тому ж обсязі, а самі договори відступлення між АТ “Райффайзен Банк”, АТ “Оксі Банк” та ТОВ “Цикл Фінанс” не оскаржувалися.