Першого листопада в Оболонському районі української столиці відбулася урочиста церемонія відкриття погруддя колишнього очільника уряду Угорщини Імре Надя, котрий уособлює події Угорського повстання 1956 року. Ініціатором заходу виступив керівник «Європейської Коаліції» Роланд Цебер спільно з очільником Офісу Президента України Кирилом Будановим та угорським духовним діячем Габором Іваньї. Подія приурочена до сімдесятих роковин революції в Угорщині. Роланд Цебер оприлюднив інформацію про подію на власній сторінці у соціальній мережі Facebook, зазначивши, що цей проєкт має для нього особисту вагу через його українсько-угорське походження та посаду очільника Альянсу національних спільнот.
Головним акцентним епізодом заходу організатор назвав присутність релігійного лідера Угорщини Габора Іваньї, який особисто застав події 1956 року та згодом, у 1989-му, брав участь у церемонії перепоховання політичного діяча. Під час заходу Іваньї передав історичне полотнище Угорщини — символ визвольного руху 1956 року, завірене підписом онуки Імре Надя, Каталін Яноші, яка звернулася до учасників із відеозверненням. Серед запрошених гостей були помічені колишній держсекретар міністерства закордонних справ Угорщини Іштван Сент-Іваньї, міський голова Годмезевашаргея Петер Маркі-Зай, правозахисник і журналіст Міклош Гарасті, а також українські парламентарі.
У ході церемонії Роланд Цебер анонсував розширення культурно-дипломатичних зв’язків: наступною ініціативою стане встановлення в Будапешті бронзового бюста видатного українського поета, дисидента і Героя України Василя Стуса. За словами ініціатора, робота над цим планом уже ведеться у співпраці з угорськими колегами та мерією угорської столиці, а саме за підтримки Київської міської влади.
Протягом свого життя Імре Надь двічі очолював кабінет міністрів Угорської Народної Республіки — у період 1953–1955 років, а також у дні революційних подій 1956 року, коли офіційно заявив про нейтралітет держави та її вихід із Варшавського пакту. Внаслідок цього політиків було звинувачено у державній зраді та засуджено до вищої міри покарання; за інформацією Вікіпедії, шістнадцятого червня 1958 року Надя повісили в Будапешті.
Поряд із цим життєпис угорського прем’єра тісно переплетався з радянським минулим. Опинившись у російському полоні в часи Першої світової війни, він приєднався до лав Червоної гвардії, вступив до ВКП(б) та брав участь у бойових діях у районі Байкалу. У 1928 році Надь був змушений емігрувати з Угорщини до СРСР, де перебував аж до 1944 року. Вже у 1933 році він розпочав співпрацю з радянськими спецслужбами як секретний інформатор НКВС під оперативним псевдонімом «Володя». Серед матеріалів, переданих Угорській стороні у 1989 році, значилися переліки осіб, заарештованих на підставі доносів Надя, а також офіційна довідка Центрального архіву КДБ стосовно подальшої долі цих громадян.
